Аматорський Олімп – з четвертої спроби!
Це таки сталося: незмінні протягом останніх років чемпіони Волині з футзалу з хорівської «Надії» вирішили не дотягувати справу до назви відомої пісні «Віа гри» і таки підкорили вершину Всеукраїнського фіналу АФЛУ. А вояж до Дніпра цього разу видався по-справжньому королівським – шансів завадити львівсько-волинському десанту у опонентів було мінімум…
Уже з перших ігор стало зрозуміло, що команда Віктора Ревка буде одним із претендентів на національну аматорську корону, адже у не найлегшій групі представники нашої області катком проїхалися по своїх суперниках. У першому поєдинку чемпіонам Краматорська з «Бахмута-Агро» ще пощастило, що вони отримали у свої ворота лише п’ять сухих м’ячів. За такі цифри вони повинні дякувати своєму воротареві та його найкращому помічнику – каркасу воріт, адже гравці «Надії» протягом усього поєдинку безжально обстрілювали ворота суперників та забезпечили результат ще у першому таймі.
Солідно та впевнено виглядали хлопці і на фоні команди «МАУ-МГОК» з Вільногірська. Уже за перші чотири хвилини «Надії» вдалося забити двічі, щоправда, один з м’ячів виявився курйозним автоголом гравця суперників. Ближче до кінця тайму Ярослав Писько збільшив перевагу свого клубу до трьох голів, а ще по разу у кожному з таймів, як і грі проти «Бахмута-Агро», спрацювала награна зв’язка Володимира Данилюка та Сергія Тригубця, яку на дальній стійці двічі замкнув останній. Гравці «Надії», які грали у незвичній зеленій формі, дали супернику трохи свободи, однак, пропустивши два необов’язкові голи, повернули контроль над грою та довели її до справедливої перемоги – 6:3.
У останньому турі групи вирішувалася доля першого місця, адже полтавський «ПЗМС» також підійшов до поєдинку з двома перемогами та набагато кращою різницею м’ячів. І у цьому матчі гравцям «Надії» вдалося забити швидкий гол – Юрій Хавер замкнув простріл Ігоря Кудінова. Полтавчанам довелося уже з першого тайму затискати «Надію» на власній половині майданчика п’ятьма польовими, однак ще до перерви замість того, аби забити, вони пропустили подвійний удар від чемпіонів Волині. Спочатку відмінно у якості своєрідного стовпа розібрався Олександр Хлюбко, а потім за необачність у грі без голкіпера суперників покарав Ігор Кудінов. У другому таймі голами Сергія Шафранського та Володимира Данилюка «Надія» довела гру до ще однієї розгромної «вікторії» - 5:0 – та забезпечила собі вихід з групи з першої сходинки.
Цікаво, що вже на стадії плей-офф усіх інших фаворитів змагань вибивали і без волинської команди, а «Надії» доводилося грати проти своєрідних «андердогів» - таких, як «Слобода». Рідкий вихід на майданчик над досвідченого Миколи Радька уже на 5-й хвилині гри проти харків’ян обернувся непотрібною втратою та пропущеним голом. Щоправда, уже за дві хвилини кращий гравець Суперліги Волині Назарій Цимбаляк повернув на табло рівновагу, а потім знову зіграла комбінація Данилюка та Тригубця – 2:1. У другому таймі гравці «Слободи» таки зуміли відігратися, заштовхавши м’яч до сітки воріт після виходу один на один з Романом Колтком. Однак надалі такої свободи «Слободі» (каламбурчики, рідненькі) гравці «Надії» не дали, а за чотири хвилини до фінальної сирени Сергій Тригубець таки забив вирішальний гол – 3:2.
Півфінальний поєдинок проти запорізького «ІВТ» став яскравим прикладом обережного футзалу. Обидві команди грали без особливого ризику, хоча навіть за такої гри більш спокійно та впевнено себе почували досвідчені гравці «Надії». А гол Данилюка, який був найбільш спритним після розіграшу кутового, у цій ситуації був на вагу золота. Мінімальна перевага хорівського колективу трималася до останніх хвилин другого тайму – аж поки суперники не пішли «ва-банк». А за таке «Надія» на цьому турнірі карала чи не кожного суперника: ось і цього разу Ярослав Писько та Олександр Хлюбко ударами у порожні ворота забезпечили перемогу – 3:0.
Другий в історії «Надії» фінал, і знову матч проти «андердога» - чемпіон Рівненщини «Свісспан-Горизонт» у попередній стадії розправився з чи не головним фаворитом турніру – донецьким «АРПІ». Зате уже перед грою була впевненість у тому, що титул аматорського чемпіона країни поїде на Західну Україну. Представники Волині з перших хвилин намагалися контролювати гру та створювати небезпечні моменти, однак забити вдалося лише під кінець першого тайму: спрацювала триходівка за участю Данилюка, Шафранського та Тригубця. Втім, гравці «Надії» не лише до перерви пропустили гол після швидкої контратаки, а й у другому таймі не впоралися з кутовим суперника, і Данилюк зрізав м’яч у власні ворота.
Тим часом, до завершення гри залишалося якихось чотири хвилини, тому й не дивно, що підопічні Віктора Ревка пішли на гру у п’ять польових. І це дало результат – за якихось декілька секунд, причому Данилюк одразу ж виправився за автогол! Тепер перевага у мотивації та емоціях була у «Надії», і за дві хвилини до сирени простим розіграшем кутового та спритністю Шафранського найкраща команда Волині таки досягла результату – 3:2!
«Надія» йшла до цього успіху з року в рік, і вже цього разу, здавалося, зробила усе для перемоги. Команда дуже додала у такому компоненті, як ігри на вибування, а також стала набагато сильнішою у кадровому плані – двох практично рівноцінних п’ятірок із запасом вистачило, аби зробити своєрідний титульний «триплет» та додати до Суперліги та Кубка Волині перемогу у Всеукраїнському фіналі АФЛУ! Кажуть, після таких перемог хочеться продовження і недарма футзальні оглядачі натякають на те, що така команда не загубилася б на рівні будь-якої з професійних ліг України. Хтозна, можливо, вже незабаром ми зможемо побачити такі матчі у нас на Волині. Однак – це буде уже історія іншого сезону… А поки – любіть футзал! Сьогодні свято на волинській території ;)